|
архів
|
|
Парадія? Пародія...
|
|
|
|
|
Літературні редактори, просто освічені редактори та просто освічені люди останнім часом пережили пекельні муки. З усіх теле- та радіоканалів уперше так масово, ба навіть тотально й бездумно звучало абсолютно помилкове у даному разі слово “хода”. Наш тижневик перепрошує, що повторюється (ми вже виступали на цю тему під рубрикою «Мовна аптечка»), але не можемо вкотре не повідомити, що “хода” – це те саме, що російською “походка”. Розумієте, це аж ніяк не хід і не похід.
Навіть усталене, сказати б, канонічне словосполучення хресний хід малописьменні телевізійники деформували у “хресну ходу”, не здогадуючись, яке вчинили блюзнірство. А від теле- та радіокоментарів 9 травня не лише вуха, а й геть усе інше, що має організм, в’януло. “Ветеранська хода”, “урочиста хода”, “святкова хода”. Пробі!..
З іншого боку, можна сказати, що це органічно доповнювало не вельми радісні враження, які викликало саме свято. Свято не стільки перемоги, скільки... Радянського Союзу. Точніше сказати, “праздник Советского Союза”.
По-перше, яка перемога? Над клятим Гітлером – так. Але хіба Україна 1945 року виборола свободу? Незалежність? Народовладдя? Замість тоталітарного німецького чобота їй на горло одразу ж став такий самий московський.
По-друге, це не була наша Вітчизняна війна. Бо й Вітчизна-Україна була проковтнута “Родіной”. Замислімося: Україна протягом своєї історії воювала не раз, і ці події відображені в народних піснях. Скажіть, які українські народні пісні про “Велику Вітчизняну війну” ви знаєте? Жодних. Бо їх немає. Гарматне м’ясо пісень не складає. Подобається це комусь чи не подобається, але наші народні пісні про ІІ світову бійню – це лише пісні УПА.
Відсутність пісень, складених українцями-червоноармійцями, красномовно засвідчив і великий концерт 8 травня у палаці “Україна”, під час якого ми по самісіньке нікуди наслухалися російських пісень (одну з яких, про Дніпро, поганенько переклали українською). За це “дійство”, за музичне свято “русского штыка” (цитата з однієї з пісень) я на місці Ющенка відправив би Оксану Білозір у відставку. З голосним скандалом.
Київський концерт дістав органічне продовження наступного ранку на Червоній площі в Москві. Дуже влучно охрестив словом пародія присутність світових лідерів на параді в білокам’яній Вацлав Гавел. Адже, ну просто жалюгідний вигляд мало те, як захоплено споглядали видатні демократи презентацію армії, що розтерзала Чечню, і як блаженно вислуховували великодержавні нотки у промові Путіна. Забули небораки, що політика загравання з Росією завжди була провальною, а наслідки її – трагічними.
...Чи личать оті усі травневі святкування Україні, яка, нічого не вигравши у війні, втратила десяток мільйонів своїх синів і дочок?
Але відзначати день закінчення війни – потрібно. Відзначати без брежнєвської помпезності, а передусім усенародною молитвою за душі її жертв. Відзначати щедрими подарунками ветеранам, які, слід сподіватися, нарешті подадуть один одному руки та замиряться. Заклики до цього та перші спроби діалогу – найсвітліше і найкраще з усього, що лилося на нас із телевізорів.
Натомість показ т.зв. прогресивних соціалістів, людей Януковича та просто соціалістів дивитися було вельми нудно. А вони явно почувалися на святі, як на “найріднішому” (В.Путін). І знову дикторське: “хода прихильників Н.Вітренко”, “хода Партії регіонів”...
Ота “хода” суперсуржику заслуговує, їй-право, не “мовної аптечки”, а мовного шпиталю з реанімацією. А ще ліпше – звичайного прозектора. Юрій ПРИГОРНИЦЬКИЙ |
|
13 травня 2005 року
|
|
Версія для
друку | Повернутись
нагору | На головну
|
|
|
|
