|
культура
|
|
Україна, вишита... квітами
|
|
|
|
21 серпня у Києві на території Печерського ландшафтного парку урочисто відкрили щорічну міську виставку квітів, яка стала вже традиційним заходом на День незалежності. |
|
|
|
|
Коса і камінь
|
|
Із майбутньої книжки есеїв «Дуби і леви»
|
|
Коли я перейшов у восьмий клас, дідусь почав учити мене косити. Звісно, ще маленьким, як усі сільські хлопчаки, я збивав собі цвяхом із двох патиків дерев’яну «косу» й хвацько вимахував нею в бур’янах, наслідуючи тата й дідуся, – та коли все всерйоз, то це зовсім інша справа, причому вкрай непроста. Але дідусь був дуже терпенним (у тата, молодого тоді й дужого – зрештою, молодшого від мене теперішнього – терпенним бути ще не виходило) і все повторював... |
|
|
|
|
Леонід ПЛЮЩ: «Нам потрібна нова політична еліта, яка думає про державу, а не лише про себе»
|
|
|
|
Леонід Плющ – математик, публіцист, правозахисник. Активний учасник руху шестидесятників, він сприяв поширенню правозахисних ідей в Україні й був сполучною ланкою між московськими й українськими дисидентами. 15 січня 1972 р. Плющ був заарештований і обвинувачений в антирадянській аґітації й пропаґанді. «Каґебісти в білих халатах» двічі визнавали його хворим на так звану «вялотекущую шизофрению» (такої хвороби не існує, однак в СРСР цей діагноз часто ставився дисидентам). Нині мешкає у Франції. Був закордонним представником Української Гельсинської Групи. Видав низку книг про українську культуру, зокрема про творчість Тараса Шевченка та Миколи Хвильового. |
|
|
|
|
Король, генсек, гетьман…
|
|
|
|
Протягом 30 років акторської кар’єри йому вдалося переграти чи не всіх царів, вождів, генералів і гетьманів. Усіх перелічити – пальців на руках забракне: чого варті лише Ричард III і король Лір у театрі, Іван Брюховецький у «Чорній раді», Богдан Хмельницький у «Вогнем і мечем», Іван Мазепа в «Молитві за гетьмана Мазепу», Чингізхан у «Таємниці Чингізхана», Борис Годунов у «Кремлівських таємницях», генерал у «Водії для Віри», в «Червоних дзвонах» – Олександр Керенський, Брежнєв у «Зайці над безоднею», полковник з органів у драмі «Схід-Захід», Трохим Лисенко з «Миколи Вавилова»… Коли Віктор Бортко готувався до зйомок «Тараса Бульби», багато хто на головну роль пророкував француза Жерара Депардьє, однак остаточний вибір знову випав саме на Ступку. Хоча попри весь цей акторський «героїзм» сам Богдан Ступка своїми улюбленими називає ролі зовсім іншого плану – Миколи Задорожного з «Украденого щастя», з якого, власне, й почалася його велика акторська кар’єра, та мудрого єврея Тевеля з вистави «Тев’є-Тевель». |
|
|
|
|
|
|
